Особливості монтажу хімічного анкеру

Спеціальний клеючий склад на базі синтетичних смол, званий хімічним анкером, застосовують для прикріплення металевих конструкцій, що вкладаються, до будівельних основ. Перед використанням хіманкера слід вивчити інформацію щодо його застосування (спосіб монтажу, діаметр отвору, запропонований виробником термін затвердіння речовини за певних температурних показників та ін.).

Можна сміливо сказати, що на відміну від клинового та стрижневого анкерування цей тип кріплення універсальніший. Він підходить практично для будь-яких матеріалів, особливо пустотілих і з тендітною структурою. Пінобетон, газобетон, пустотіла цегла – для цих матеріалів його використовують найчастіше.

Хімічний анкер незамінний для:

·          кріплення при підвищеній вологості

·          використання в старих стінах

·          для кріплення підводою

·          використання в підставах з пухкого матеріалу і т.д.

Етапи монтажу анкера

·        Свердління отвір необхідного розміру для монтажу

·       Очищення отвору за допомогою ручного насоса або компресора

·       Монтаж хімічного складу в отвір

·       Монтаж шпильки, арматури або іншого елемента кріплення

·       Застигання розчину (Процес застигання може тривати від 1 до 24 годин, залежить від температури навколишнього середовища, основи кріплення)

Підготовка монтажних отворів

Щоб зробити отвір під хіманкер, відзначаємо основу в необхідному місці. Використовуємо для свердління бетону бур обхватом на 2 мм більше, ніж діаметр необхідної шпильки.

Алмазні інструменти небажані: краще досягти шорстких стін отвору (для міцнішого зчеплення зі складом на основі смоли). Якщо обробляється цегляна кладка, прибираємо ударну функцію, щоб запобігти розтріскуванню та сколам цегляної основи.

Бур необхідно тримати під прямим кутом до основи. Контролюємо глибину свердління, використовуючи обмежувач або завдавши мітки на бур.

Щоб кріплення стало більш надійним, приділяємо особливу увагу видаленню з виконаної порожнини частинок свердління: маса, що клеїть, може вступити у взаємодію з свердлильною крихтою, що здатне послабити кріплення.

Очищення порожнини проводять у два етапи: спочатку за допомогою йоржика з металу, потім продуванням ручним насосом. Ці маніпуляції рекомендується здійснювати неодноразово до візуального усунення пилових частинок. При масштабних роботах доцільно використати будівельний пилосос.

Введення хімічного складу в отвір

На цьому етапі може бути два варіанти. Якщо ви використовуєте двокомпонентний склад, вам знадобиться пістолет, щоб видавити його з картриджа. У носику обидва компоненти змішуються. Натискайте на курок доти, доки з носика не піде однорідна суміш.

Тільки після цього їм можна заповнювати отвір, попередньо встановивши сітчасту гільзу відповідного діаметра. Вставте носик в отвір до кінця та починайте дозовано видавлювати склад. Одне натискання – трохи витягніть інструмент, друге натискання – ще витягніть, третє – ще. Так ви поступово заповните порожнину.

Важливо знати! Якщо носик пістолета вставити до кінця і видавлювати склад, не виймаючи інструмент з отвору, утворюються порожнечі. У цих місцях не буде адгезії з основою.

Другий варіант – це встановлення хімічного анкеру як ампули. Її поміщають в отвір, а склад у ній змішується за допомогою шпильки, що встановлюється.

Монтаж анкерної шпильки в отвір

Занурюємо шпильку в отвір обертальними рухами. Для рівномірного розподілу розчину можна трохи потягнути кріплення на себе, а потім до кінця докрутити його і залишити до повного застигання клею.

Під час витримування часу схоплювання можна коригувати положення металовиробу. Індикатором повного заповнення отвору є маса, що трохи виступила на поверхню, яку можна легко відколоти після затвердіння.

Якщо ви використовуєте шпильку з гайкою, переконайтеся, що вона не прикручена впритул до шайби.

При необхідності монтажу додаткових елементів, наприклад металевих куточків, прикладіть їх так, щоб отвір у пластині збігся з отвором у підставі. Шпильку вкручують в отвір або вручну або за допомогою перфоратора на низьких оборотах. Можна зупинятись, щоб трохи потягнути її на себе. Так ви досягнете рівномірного розподілу хімії в порожнині. Після вкручування залиште кріплення для застигання. Потрібно витримати час, вказаний виробником на упаковці складу. Поки склад не схопився, положення шпильки можна коригувати.

Важливо! Час затвердіння хімії залежить від температури навколишнього середовища та температури самого об'єкта. Чим вона нижча, тим більше потрібно часу. Вивчайте інструкцію!

Затягування гайки під час монтажу хімічного анкера

Візьміть динамометричний ключ і затягніть гайку відповідно до рекомендацій виробника хімічного складу. Значення залежить від діаметра шпильки та типу матеріалу. Наприклад, для стиснутої зони в бетонній основі товщиною до 110 мм для кріплення діаметром М8 момент затяжки становитиме 10 Н*м. В інструкції до хімічного анкеру мають бути таблиці з рекомендаціями.

Тепер ви знаєте, як правильно встановити хімічний анкер. Ви можете використовувати цю технологію в будівництві, монтажних роботах та встановлення масивного обладнання. Пам'ятайте: навантажувати з'єднання кріплення можна тільки після повного затвердіння складу. Тоді ви отримаєте надійне та довговічне кріплення, стійке до навантажень та негативних впливів.